Вадами (фаутами) – називають такі відхилення
від нормальної якості деревини, які роблять її в цілому або частково
непридатною до якого – набудь застосування. Для одних сортиментів вади можуть
бути негативних явищем для інших така вада як завилькуватість у карельської
берези для меблевого виробництва має високу цінність. У більшості випадків вади
зменшують міцність деревини, декоративність матеріалу.
Сортність деревини визначають обов’язково
враховуючи наявність в ній вад (вид вад; кількість вад, розміри вад).
Вади деревини поділяються на такі групи: тріщини,
сучки, вади форми стовбура, вади будови деревини, хімічні забарвлення, грибкові
ураження, біологічні пошкодження, сторонні включення, механічні пошкодження і
вади обробки, пожолобленості.
Класифікація сучків.
Сучки – найбільш поширена вада деревини. Вони порушують однорідність будови, спричиняють викривлення волокон і річних шарів, утруднюють обробку. Але без сучків дерева не буває, тому що це основа гілок, що містяться в деревині стовбура. Деревина сучків темніша і має самостійну систему річних шарів.
Сучки класифікують:
1) за ступенем зростання з навколишньою деревиною: зрослі, частково
зрослі, незрослі та випадні.
зрослі сучки – річні шари яких зрослися з деревиною не менш як на ¾
периметра сучка
частково зрослі - річні шари яких зрослися з деревиною менше як на ¾
периметра сучка
та більше як на 1/4 периметра сучка
незрослі - річні шари яких зрослися з деревиною менше як на 1/4
периметра сучка
випадні – не зрослися з навколишньою деревиною і тримаються в ній нещільно.
2) за станом деревини сучка: здорові: світлі та темні; загнилі, гнилі,
тютюнові.
здорові – деревина сучка без гнилі;
світлі здорові – деревина сучка без гнилизни за кольором мало
відрізняється від кольору навколишньої деревини
темні здорові - деревина сучка без гнилизни просочена дубильними
речовинами чи смолою темно - коричневого кольору
загнилі – гнилизна становить не більше 1/3 площі перерізу сучка
гнилі - гнилизна становить більше 1/3 площі перерізу сучка
тютюнові – загнилі
чи гнилі сучки, в яких деревина повністю або частково перетворилася у пухку
масу білуватого або іржавого кольору
3) за формою розрізу на
поверхні матеріалу: круглі, овальні і довгасті
- круглі Д1 приблизно рівне Д2
- овальні Д1 менше від Д2 половину діаметра і
більше
- довгасті Д1 більше від Д2 у два рази і більше
Тріщини виникають у процесі росту дерева від розривів вздовж волокон.
Вони як у круглих лісоматеріалах так і у пило продукції поділяються на види:
метикові, морозні, відлупні, тріщини усушки.
Метикові тріщини виникають у дереві, що росте, а під час сушіння зрубаної деревини збільшуються. Це тріщини, які радіально спрямовані, відходять від серцевини й значно витягнуті по довжині сортименту.
Метикові тріщини у круглих лісоматеріалах бувають на торцях і на бічних
поверхнях. Метикова тріщина, що складається з одного чи двох розривів волокон і
розташована на обох торцях називається простою, та яка розташована у
різних площинах – складною.
Морозні
тріщини – радіально спрямовані і проходять із
заболоні у ядро й значно витягнуті по довжині сортименту. Виникають вони у
дереві, що росте під впливом низьких температур.
Бувають відкритими (відкрита у неї попадають бактерії і вона загниває) та закрита (верхні шари зімкнуті).
Відлупні тріщини – виникають у ядрі та зрілій деревині між річними шарами. Вони утворюються в деревині, що росте і збільшуються у зрубаній деревині у процесі її висихання. Ці тріщини спостерігаються на торцях у вигляді дугоподібних та кільцевих тріщин, на бічній поверхні у вигляді бічних тріщин.
Тріщини усушки – виникають у зрубаній деревині під дією внутрішніх напруг у процесі висихання. Вони радіально спрямовані, від метикових та морозних тріщин відрізняються меншою довжиною не більше одного метра по довжині сортименту, та як правило не великою глибиною.
Метикова складна, метикова проста, тріщина усушки, відлупна, морозна
