Не життя - дебати.
В президенти нагло лізуть
Пани -депутати.
Звісно, є ті що вдалися,
Розумом із роду.
Проте більшість каламутять,
І так мутну воду.
Обіцяють і вселяють
Нам благу надію.
А як вибори пройдуть,
Розібються мрії.
Обіцяють Україну
До вершин підняти.
Тільки тишком риють яму
Пани- депутати.
Скільки вірили вже люди-
Буде , не буде.
Та той потяг рушив з місця
І увесь час блудить.
То до верху, то до долу,
То вліво, то вправо.
Кожен рік нові реформи,
Лишень толку мало .
Навіть збільшили зарплату,
Тільки сміх дивитись.
Лиш на їжу її б стало,
Щоб не подавитись.
Повзуть ціни до Говерли,
І народ лютує.
Хтось ікри собі наверне -
Інші голодують.
В Раді пані у Версаче,
А за нею злидні.
А народ лютує й плаче.
Чи дурні, чи бідні?
Знову вибори на носі-
Аж в душі жевріє.
Пережити дай нам , Боже,
І всели надію!
Хай вже лаються і б'ються,
Лиш було би толку.
Щоб посів Розумний місце
На вершині полку.
Щоб забули наші люди,
У найми дорогу.
І трималися у купці
Рідного порогу.
Щоб зростали наші діти,
Вчились і творили,
Підіймали велич краю.
Слава Україні!
