Серпневий ранок
Прокидався ранок серпневий,
Умивався заспаний в росу.
Задирав свої очі до неба,
Милувався на літа красу.
На галявині бавився з вітром,
У затінку у лісі дрімав.
Доки сонце яскраве не вийшло,
І тоді собі ранок згадав.
Що стоїть, ще не скошене жито,
Що давно до роботи пора.
Узялися за руки з Обідом,
Побрели по пшеничних полях.
Припікало їм сонце у плечі,
Працювали вони пліч-о-пліч,
Доки їм не кивнув тихий Вечір,
Що з-за обрію пленталась Ніч.
Вся розпатлана, зорі в волоссі,
По стежині ліниво брела,
Зачіпала рукою колосся,
Накривала пітьмою поля...
Світлана Дукельська, 2018р
Немає коментарів:
Дописати коментар