ДИПЛОМ ТРАКТОРИСТА
Я хлопчина
некремезний, –
Метер сорок зростом.
Кажуть, вдався у
сусіда.
Вийшов не по ГОСТу.
Та в дівчат я
популярний.
Аж нема відбою!
Жив собі я так
спокійно,
Тішився собою…
Накінець закінчив
школу,
Маю атестата.
Для директора було,
Це найбільше свято!
Вчителі усі
хрестились,
Як пішов з порогу.
Проводжали з легким
серцем
У важку дорогу.
А директор з моїм
татом.
Так відсвяткували,
Що дільничий з
головою
Їх три дні шукали.
Ось настала вже пора
Мого атестата
У місцевий файний вуз
Десь прилаштувати.
Володимир – старе
місто,
Гарні тут дівчата!
Мабуть, буду
трактористом,
Їду поступати.
Завантажили в Газон
Трішки провіанту –
Та поїхали втупати
В ВПУ із татом.
У приймальній
молодичка
Так вже гарно
щебетала,
Що татусеві від щастя
Аж щелепа впала.
Поселився в
гуртожиток,
Мов втрапив до раю:
Одна миє, друга шиє,
Третя вишиває.
Продавчині і
кравчині…
Ходжу обираю.
Кого взяти за
дружину,
Поки що не знаю
В гуртожитку свій
устав,
Як у військоматі:
О десятій хоч не хоч,
А прийдеться спати.
Залітає майстер злий,
Загляда за штори…
Якщо раптом ще не
спиш,
Миєш коридори.
Скажеш щось йому не
те,
Знову три наряди!
Коридор уже блищить,
Мов перед парадом.
Є у тому позитив,
Вмію прибирати.
«Хоч чомусь тебе
навчили», -
Каже радо мати.
Якщо раптом у варенні
Завелися мухи,
Вихователька зайде
Нам підійме духу.
А шкарпетки, майже
свіжі,
Що в куті стояли.
Перед рейдом комендантші.
З вікон викидали.
У дівчат раз ночував,
То так перепудив,
Що, напевно, все
життя
Памятати буду.
Я ж хлопчина некремезний,
Метер сорок зростом.
Заховався в них під
ліжком
Та дістав корости.
Та в солодкому житті
Причаїлось лихо,
Бо прокрались у
журнал
Якось двійки тихо.
Кличе грізно в
кабінет
Завуч на нараду.
Профілактику робити
Будуть на педраді.
Тато сварить, мама
плаче:
«Що ж ти там у місті?
Ти ж не станеш,
ледацюго,
Добрим трактористом!»
Зашарівся,
схаменувся,
Взяв себе у руки.
Обіцяю: буду гризти
Я граніт науки!
Хоч я хлопець не
кремезний,
Та проте із хистом.
Привезу обовязково
Диплом трактриста.
Немає коментарів:
Дописати коментар