ЛИСТИ. Моя поезія.

ЛИСТИ

Паперові листи лежать у шухляді

Пожовкли, і літери в них розтеклись.

А хтось їй писав у них про кохання,

А хтось так кохав її міцно колись.

Вона сивочола, та зморшки їй личать,

Вже знає напам'ять в них кожен рядок.

У нього напевно є внуки і діти,

А в неї лиш кіт й невеликий город.

Вона була гарна, упевнена, горда.

Він хлопець сусідський, простий і худий.

Та вдача у нього була надто добра,

У неї був норов упертий й крутий.

Поїхав далеко , щоб гнути там спину,

Щоб їй збудувати будинок й забор.

Хотів повернутись й її за дружину

Узяти собі та заслати сватів.

Писав їй листи, про життя , про роботу.

Вона, не читаючи ,клала в комод.

У неї робота, освіта, турботи.

Навіщо їй здався хлопчина сусід.

Вона не читала, писати  не стала,

Кидала в шухляду все лист за листом.

Проте прийшов час, що листів вже йшло мало.

А в неї схилився додолу забор.

Не сватав ніхто, всі її сторонились,

Бо надто прискіплива, мабуть була.

Отак і вона назавжди залишилась

В маленькій хатині самотня й одна.

Нераз діставала листи із комода

Читала запоєм й неспала всю ніч.

Летіли роки, і вона все питала:

"Який він сьогодні , хлопчина - сусід?"

Картала себе, за свій норов і сльози,

Читала ночами пожовклі листи.

У них їй писали колись про кохання,

І хтось так кохав її міцно колись....

                 

Світлана Дукельська. 2018р.