ВИХОВНА РОБОТА ДИСТАНЦІЙНО, ПРЕЗЕНТАЦІЇ, ЗАХОДИ, ФЛЕШМОБИ.

День ВИШИВАНКИ 2023

Флешмоб до Дня Європи

Година спілкування "Сім чудес світу"

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ на тему:

“УКРАЇНА – МОЯ КРАЇНА. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНУ»

Наша славна Україна, 
Наше щастя і наш рай, 
Чи на світі є країна 
Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години 
Ми для неї живемо. 
На Вкраїні й для Вкраїни 
Будем жити й помремо.

         (В. Самійленко)

ВСТУП

ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ. Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулися пізніше, але землі їм уже не дісталось. От вони й прийшли до Бога, а він у цей час моливсь, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чого прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні, — відповіли наші предки, — там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці». «Ну, тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там є все: річки, озера, ліси, пустелі. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде ваша, а ні — то ворога». Пішли наші предки на ту землю, оселились і живуть донині. А країну свою назвали Україною.

1.  Символи України.

Символами України є блакитно – жовтий прапор, який символізує (блакитний – мирне небо, а жовтий – родюче пшеничне поле), герб у вигляді тризуба та гімн України «Ще не вмерла Україна», музика Миколи Вербицького, слова Павла Чубинського.

Давайте із Вами пригадаємо, які народні симовли України.

Без чого немає України?

Без верби та……(калини) .. нема України.

Народні символи України – це верба та калина, вишиванка, барвінок.

2. Давайте виконаємо гімн України.

3. Географічна Україна.

Географічна Україна — держава у Східній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Територія України витягнута з заходу на схід на 1316 км і з півночі на південь на 893 км.

Найбільша країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга країна за величиною на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

Країни – сусідки: Межує з Росією на сході і північному сході, Білоруссю на півночі, Польщею, Словаччиною та Угорщиною — на заході, Румунією та Молдовою — на південному заході.

Моря України: На півдні і південному сході омивається Чорним і Азовським морями. 

4. Ріки України.

Давайте із Вами пригадаємо, які ріки течуть на території Волині?

(Західний Буг, Луга у Володимирі, Стир у Луцьку, Турія у Турійську, велика річка притока Дніпра Припять бере свій початок у болотах Волинського Полісся.)

На території нашої країни є багато повноводних рівнинних та гірських річок.

Дніпро (Борисфен, Славутич)– найбільша річка України, довжина 981 км у межах України.

Інші великі річки України: Дністер, Сіверський Донець, Південний Буг, Горинь, Прип'ять, Десна, Західний Буг, Ворскла, Прут, Тиса, Стир.

Найбільша гірська річка – Прут.

         5. Гори України.

На території нашої держави велично розкинулись два гірських масиви – це гори Карпати та Кримські гори.

КАРПАТИ: Переважні висоти Карпат 800—1200 м, найбільша висота в Україні — гора Говерла (2 061 м). Найбільша ширина — 430 км. Площа цієї гірської системи— 24 тисячі км². В українських Карпатах росте 20 % всіх лісів України.

КРИМСЬКІ ГОРИ: Унаслідок зіткнення літосферних плит утворилися тектонічні структури Кримських гір. Їх формування триває і в наші дні.  

Саме тут розташована найвища точка Криму – гора Роман-Кош (1545 м).

6.Ліси України.

Загальна площа лісів в Україні — понад 10 млн га, що становить 15,9 % її території. Найбільша лісистість — в Українських Карпатах (42 %). Лісистість в природних зонах рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь.

Давайте пригадаємо, які дерева найчастіше зустрічаються у лісах України?

(сосна, ялина, дуб, вільха, акація, береза, ялівець, модрина)

Які дерева фруктові дерева Ви знаєте, які ростуть у садку?

(груша, яблуня, слива, горіх, абрикос, вишня, черешня, шовковиця).

7. Традиційні страви нашої України.

Неможливо уявити нашу неньку –Україну без традиційних смаколиків. Наприклад Полтавщина славиться – галушками, Закарпаття – там відмінно готують банош (каша із пшона).

А які народні українські страви можете назвати Ви?

(вареники з різними начинками, сало з часником, червоний борщ, пампушки, кутя)

Вікторина «Відгадай страву за її інгредієнтами»  

№з.п.	Інградієнти	Яка страва?
1	Мене варять із капустою та бурячком, а подають до столу зі сметанкою.	Борщ
2	Бувають з сиром і картоплею, хтось полюбляє з вишнею, їх називають ще Божі хваленики, анумо відгадайте, що це в нас, а це…..	вареники
3	Подали до столу: біле зі скоринкою, жирне з часничком, хтось нам скаже дайте ще, бо мало, відгадайте, що це….	сало
4	Від неї плачуть, від неї сльозяться, проте її їсти чомусь не бояться…	цибуля

А скажіть у кого із вас є улюблена страва?

Якщо є давайте пограємо гру, Ви повинні описати свою страву, не називаючи її, а ми усі спробуємо відгадати цю страву…

Наприклад: вони ліпляться з тіста із начинкою з м'яса, потім їх варять у воді та подають до столу із маслом – це пельмені.

8.Україна - центр Європи.

Щоразу, мандруючи Україною, переконуюся у її неповторності та унікальності. Навіть географічний центр Європи – у нас! І це не жарт. Він насправді знаходиться на території найвисокогірнішого району України – Рахівського, Закарпатської області, неподалік села Ділове. Хочете побачити центр Європи і пуп Землі, тоді Вам у Закарпаття! 

9. Рекорд світу – літак «МРІЯ».

Ан-225 «Мрія» — найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак, створений київським конструкторським бюро імені Антонова. Головний конструктор — Віктор Ілліч Толмачов. Ан-225 з максимальною злітною масою 640 т є найважчим та найбільшим літаком у світі, ці літаки випускають у Харкові. 

10. Цікаві факти про Україну.

1. Станція метро «Арсенальна» у Києві — найглибша у світі. Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували у 1960 році, однією з перших. 

2. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян із вищою освітою. Населення України належить до найосвіченіших, а кількість людей із вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

3. На конкурсі краси мов, у Парижі в 1934 році,  українська мова зайняла за мелодійністю друге місце, після італійської.

4. Найкоротша головна вулиця, але в той же час одна з найширших і мальовничих вулиця Хрещатик у столиці України Києві. Її довжина усього 1225 метрів.

11. Соборність України.

День Соборності України — свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року. 

Виховна година на тему: “РІЗДВ᾿ЯНЕ ДИВО: 

походження свята, традиції, обряди, прикмети.»

 

Мета уроку:  - сформувати знання учнів про релігійне свято Різдво, його походження, традиції святкування в Україні, народні прикмети до даного свята, провести тематичну дискусію з учнями, щоб кожен із них поділився своїм досвідом святкування Різдва, традиціями його родини.

 

План

1. 7 січня - Різдво Христове

2. Різдвяна легенда.

3. Історія свята.

4.  Традиції на Різдво.

5. Коляда.

6. Традиційні страви на святвечір, традиції .

7. Різдвяні прикмети та забобони.

8 Підсумки виховної години. Дискусія на тему: «Як зустрічає Різдво твоя родина?»

 1. 7 січня - Різдво Христове

Різдво Христове — велике християнське свято, день Народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха. Свято Різдва Христового вважається другим після Пасхи (Великодня) великим святом, хоча у багатьох католицьких країнах народне благочестя досі відводить йому головне місце серед свят.

2.Різдвяна легенда 

Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього.

Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія — народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Усі християни переконані, що Ісус Христос був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. Старозавітні пророки провістили місце і час народження Спасителя світу — 5508 рік від створення світу. Отже, 7 січня — це день народження Сина Божого на землі. Від цього дня починається відлік часу.

Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.

Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа — найбільш широко шанований день народження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.

3.Історія свята 

Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичеських культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, "повороту до весни".

У процесі свого становлення християнська церква поступово витісняла давні свята. Утверджуючи християнство та вчення про єдиного Бога на теренах Київської Русі, перші отці церкви переосмислили язичницьку атрибутику у християнському контексті та зберегти у церковній традиції чимало з того доброго та істинного, що існувало в язичництві. Зокрема - сільськогосподарський хліборобський календар, який багато в чому був розроблений ще в язичницькі часи. Таким чином, в Україні, як і в інших країнах світу, день початку нового сонячного, хліборобського, року отримав новий, християнський зміст, як Різдво, свято народження Божого Сина, Спасителя світу.

Відповідним чином була змінена й обрядовість, магічні дії й обряди язичництва були замінені на молитви й обряди прославлення і прохання до Всевишнього, щоб у наступному році він дав людям добрий урожай. Відповідно до нового вчення був дещо переосмислений в плані символіки і обрядовості, але по суті залишений без змін, звичай поминання предків, старих дідів, праотців, які згідно православного вчення за свої добрі вчинки, зокрема відносно своєї родини, мають вічне життя у Бога в небесних поселеннях серед святих і праведників. Так само як на святковому богослужінні, у святкуванні Різдва мали брати участь усі приналежні до родинного кола. На Святому Вечорі властиво зосереджується взагалі головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки Служба Божа в церкві та відвідування і гостювання родичів та знайомих з відповідними розвагами та забавами.

Спочатку 6 січня було потрійним святом народження, хрещення й богоявлення Христа. У IV столітті 25 грудня стали відзначати народження, а 6 січня — хрещення та богоявлення. І лише наступного століття Різдво Христове міцно увійшло в життя християн. Розбіжність у святкуванні Різдва західними і східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква — 25 грудня за новим стилем. У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід'ємною частиною нашої культури.

4.Традиції на Різдво.

Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай. Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків, з шануванням душ померлих. Відтак, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є поминальними стравами.

За традицією в Святий вечір у будинку повинні зібратися всі члени родини. Причому до святкового столу спізнюватися не можна: «будеш весь рiк блукати». Готувалися до торжества теж всі разом, по будинку клопоталися і старі, і діти. Не дарма в народі і донині кажуть: «Хто всiм гуртом клопоче перед Рiздвом, ті весь Наступний рiк проживають в мирi та злагодi».

Після полудня 6 січня господиня, взявши 12 полін, розпалювала в печі вогонь, щоб приготувати 12 святкових пісних страв (на честь 12 апостолів). Прикрашали будинок по- особливому. На вікна наклеювали святкові витинанки у вигляді сонця, зірки і хреста, ікони покривали новими рушниками. На підлогу та святковий стіл клали сіно – на згадку про першу колиску – ясла, куди Діва Марія поклала новонародженого Христа.

Наші предки вірили, що у Святвечір суха трава набуває магічну силу. А ще, щоб повеселити дітлахів, в сіно на підлогу кидали горіхи та солодощі. Поки мама накривала стіл, малюки забиралися під нього, шукали в сіні гостинці і при цьому мукали, іржали і кудахтали, щоб скотина та птиця у господарстві були плідні.

Крім сіна, під скатертиною належало розкласти обереги : часник – «щоб не приступала до хати нечиста сила», зерно – «щоб був добрий урожай», а також гроші – «щоб добробут в хатi тримався». За давнім звичаєм, на стіл ставили зайву тарілку з ложкою, адже напередодні Різдва на сімейну трапезу в будинок зліталися душі померлих родичів. У гості в цей вечір не ходили, але, якщо в хату просився подорожній, його приймали з особливою теплотою.

Святий вечір починався з того, що господар урочисто заносив до хати і ставив під образами дідух – обвитий кольоровими стрічками сніп пшениці, жита або вівса, який символізує родючість і достаток. Щоб залучити в будинок гроші, в дідух вставляли головки маку. Пізніше дідух замінила ялинка, яку прикрашали до Різдва плетеними з соломи дзвіночками, ангелами і зірочками.

Вечеряти сідали, як тільки на небі з’являлася перша зірка, а до цього моменту православні нічого не їли. Глава сім’ї набирав ложкою кутю, читав «Отче наш», вітав сім’ю зі святом і… підкидав кутю до стелі, щоб подивитися, скільки до нього приклеїться зерняток. Чим їх більше, тим багатшим буде врожай. Передаючи домочадцям миску з кутею, господар запрошував на вечерю» божi та грiшнi душi, щоб вони на тiм свiтi так вечеряли, як батьківщина тут».

Взагалі, до куті було особливе ставлення, адже зерно в ритуальному блюді символізує воскресіння з небуття, мак – достаток, а горіхи з родзинками – довголіття і процвітання. Тому протягом усіх свят аж до Водохреща (19 січня) кутя займала на столі почесне місце.

Крім куті, в Святий вечір подавали ще 11 пісних страв. М’ясних і молочних продуктів в меню не було, адже ще тривав піст. Зате пекли, що символізує багатство і достаток, пиріжки – з капустою, грибами, квасолею, маком. Також ліпили вареники з вишнями, яблуками, сливами, грушами. Обов’язково ставили на стіл глиняний глечик з узваром – компотом із сухофруктів. Готували рибні страви: холодець, юшку, печеню. Робили салати з буряка, редьки, капусти і грибів.

Під час трапези не дозволялося голосно розмовляти і тим більше сваритися : «буде у родинi колотнеча цiлій рiк». На заході України існувала така традиція: якщо до Святого вечора господареві не повертали якісь борги, то він повинен був їх пробачити і не вимагати назад, «бо будут батьківщину їсти зліднi». Також в ці дні нічого не позичали, “щоб удача з хати не витiкала».

По погоді у святковий вечір судили так, якими будуть весна і літо: «Зелене Рiздво – бiлий Великдень», «Якщо на багату кутю iнiй або снiг, то лiто буде мокрим».

Зі Святого вечора приступали до колядування. Причому не тільки парубки, а й одружені люди і навіть люди похилого віку. Спочатку колядували у себе вдома, а потім відправлялися до кумів і родичів.

Наступного дня – тобто на Різдво – починалися справжні веселощі, що тривали до Водохреща (19 січня). З цього дня до Стрітення (15 лютого) прийнято вітати один одного словами : «Христос народився!» На що покладено відповідати: «Славiмо його!» Вранці 7 січня вся родина чинно відправлялася до церкви на літургію. Потім, взявши кутю та пиріжки, йшли вітати хресних батьків і літніх родичів. Діти, зайшовши в будинок, говорили : «Прислали батько й мати вечерю, а я принiс!» Рідні відповідали : «Щоб ти здоровим ріс!» Малюки співали колядки, за які їх обдаровували солодощами. Привітні господарі запрошували рідню і кумів за різдвяний стіл, щоб усім разом розговітися.

З настанням сутінків молодь відправлялася колядувати. Парубки і дівчата одягалися в костюми волхвів, ангелів, пастухів, смерті, козаків, ходили по дворах і влаштовували різдвяні вистави –вертепи. Вважалося, що першим у будинок повинен увійти хлопець. Тому дівчата залишалися на подвір’я і співали особливі величальні пісні господарю, господині, їх синам і дочкам. А чоловіча половина ватаги заходила в хати. За подання ряженим кидали в мішки пироги, цукерки, пряники, ковбаси і дрібні гроші.

5.Коляда

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров'я, многих літ і всяких статків у хаті і родині. Вже по Святій Вечері українці починали ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок поздоровляли господарів та їхніх дітей та вінчували їм злагоду й достаток. Колядувати починають не в усіх місцевостях України одночасно: на Покутті діти ідуть колядувати вже на Святий Вечір; на колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та в Гуцульщині — на перший день Різдва Христового, після того, як у церкві скінчиться Богослуження. На Західному Поділлі йдуть колядувати на другий день свят вранці.

Готувалися до колядування заздалегідь — виготовляли колядницькі обладунки: восьмикутну зірку, маски Кози, Ведмедика. Різдвяні колядницькі гурти споряджали переважно парубки. Вони обирали отамана — хлопця, котрий вирізнявся спритністю, дотепністю і якого в селі поважали. Крім того, він мав уміти гарно починати пісню, зробити в ній вивід. Традиційний одяг колядницьких ватаг — білі та коричневі кожушки й свитки, чоботи власної роботи, хустки або віночки у дівчат. Святкові ватаги залежно від регіону різнилися своїм кількісним складом і обрядовими персонажами.

6. Традиційні страви на святвечір, традиції .

Різдво — це, мабуть, найважливіше свято як в церковному, так і в народному календарі. У ньому тісно сплелися прадавні слов’янські вірування та християнська традиція. Важливими є і страви, що подаються на стіл у цей день. Кожна з них має велике значення.

12 страв на різдвяний стіл символізують і кількість апостолів, і кількість місяців у році, що настає. Найважливішими з них є кутя та узвар. Інші страви індивідуальні, але обов’язково мають бути пісними, оскільки піст триватиме до самого Різдва, яке настає лише наступного дня після Святвечора. Згідно з каноном, удень перед Різдвом не можна їсти взагалі нічого. За стіл сідають лише після того, як на небі з’явиться перша зірка — символ того, що Спаситель народився. Зазвичай це суворе обмеження не стосується вагітних жінок, хворих або літніх людей та дітей. Її зміст, як і усього посту, не в покаранні, а в максимальному очищенні перед щасливим для кожного вірянина днем.

Оформляючи стіл на Святий Вечір, після заходу сонця застилають його свіжим сіном або соломою. Поверх сіна насипають трохи зерна й покривають стіл скатертиною, під яку по кутах кладуть по зубчику часнику. Він оберігає від злої сили та хвороб. Варто подбати, щоб у домі на почесному місці стояв "дідух" - святковий сніп з пшениці ("дідух" роблять тільки на Західній Україні), жита або вівса, перев'язаний особливим чином. "Дідух" з дохристиянських часів представляв духів предків, які в цей день повинні були прийти в гості.

        Під час вечері не можна багато розмовляти, виходити з-за столу. Хлопцю та дівчині не можна сидіти на кутах столу, щоб не залишитися без подружньої пари. Не можна, взявши ложку в руки, знову класти її на стіл, страви водою не запивають - тільки узваром. Поки трапеза не закінчиться, не можна виходити з-за столу, тим більше - з дому, щоб не впустити нечисту силу.

         Від кожної страви варто покуштувати хоча б трохи, щоб не було голоду. Але не можна з'їдати блюда цілком - "щоб холодильник не залишився порожнім".

          Перша вечірня зірка оповіщає людям про велике чудо - народження Сина Божого! Можна починати Святу Вечерю - запалити свічку, помолитися.

Після вечері, яка зазвичай тривала 3-4 години, кутю та деякі інші страви зі столу не прибирали, а залишали для духів померлих предків, які, за віруванням українців, також приходили на різдвяну кутю.

Традиціне меню :           А от на саме Різдво Христове (7 січня) готують велику сімейну вечерю. Піст закінчився, тому на столі можуть бути різноманітні м'ясні страви: домашня ковбаса, смажене порося, порося, фаршироване гречаною кашею, гуска або качка з яблуками, качка з капустою, холодець, окіст, буженина, баранячий бік з кашею, а також млинці, заливна риба, пироги та коржики.

              На Святвечір всі страви готуються пісними (тобто без яєць, сметани, молока і масла) і, звичайно ж, без м'яса.

1. Кутя - Варена пшениця з медом і маком є актом жертви Богові, бо пшениця з медом - це сакральна частина Святої вечері. Мак - символ мучеництва, невинно пролитої крові. Мед - символ чистоти, Божого слова.

2. Горох - символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після занепаду.
3. Капусняк - капуста виступає як символ простоти й водночас міцності, єдності навколо однієї твердої основи.

4. Борщ - символ торжества добра. Оскільки господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик, які почерпнув із родинного дому або доброго християнського суспільства. Різдв'яний борщ заквашується попередньо приготовленим квасом з буряка, тому має темно-червоний колір. Він ще символізує кров вифлеємських дітей, знищених за наказом Ірода.

5. Голубці - сама назва цієї страви вказує на її символічність. Голуб - символ Божої любови, символ Святого Духа, символ краси і сили, отриманої від Сотворителя.

6. Риба - у ранньому християнстві риба була прийнята як символ Христа багатьма Отцями Церкви. Знак риби був першою монограмою Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС - ім'я Ісуса читається як "риба". Саме брати-рибалки стали першими учнями Ісуса, який сказав їм, що вони будуть "ловцями людей". Віруючі, учні Христа, як і Він самих, уподібнювалися рибам, які перебувають у безпеці лише у "воді вчення". Три переплетених риби або три риби з однією головою символізують Трійцю.
7. Вареники - символізують достаток. Місце людини Господь призначив в Царстві Божому, де вона відчуває себе добре "як вареник у маслі".

8. Млинці - своєрідний символ сонця. Новим Сонцем для християн став Ісус Христос.
9. Каша - символізує продовження роду, це Божий народ, який консолідується навколо новонародженого Ісуса. Каша є символом загального союзу людей завдяки освяченню людського роду, що до нас прийшло через втілення Сина Божого.

10. Пиріжки (коржі) - символ, здоров'я і щастя, які людина зможе отримати в постійному спілкуванні з новонародженим Ісусом.

11. Узвар (узвар, вода) - представляє життя, яка надає кожній людині. Свята вода є символом очищення тіла і душі.

12. Пампушки - святі на небі, які повірили в Ісуса і отримали вічне життя. Їх мільйони, і кожна людина, зокрема християнин, покликаний до того солодкого, повноцінного, вічного життя. Слово «свято» походить від «святого», і звідси пампух - символ свята, радості, які Богом даровані людям.

Перед Різдвом заведено проводити ніч у молитвах. Тому не варто присвячувати себе цілковито та винятково кухні. Залиште хоча б кілька годин якщо не на молитви, то хоча б на добросердне спілкування з рідними й близькими, розкажіть дітям про традиції свята, згадайте тих, кого вже немає поруч.

До Різдва традиційно прибирають будинок, прикрашають його ялиновими гілками, які символізують вічне життя. І хоча щодо традиції прикрашати дерево досі вирують суперечки, християни вважають різдвяну ялинку символом райського дерева, обвішаного плодами. Найбільше тішить ця традиція дітей. Їжа традиційно поділялася не тільки між близькими, а й тими, хто не міг у цей день дозволити собі зустріти свято належним чином. Тому, якщо ви плануєте візит до церкви, захопіть із собою кілька пиріжків, цукерок або інших ласощів, які зможуть порадувати знедолених.

На столі має бути передбачено місце для тих, кого вже немає з нами. Найчастіше залишають один прибор і чарку, накриту хлібом. І хоча це ще дохристиянська традиція, вона зайвий раз нагадує нам про тих, кого ми так любили, але хто вже покинув наш світ.

7. Різдвяні прикмети та забобони.

Різдвяні забобони:

У Різдвяний Святвечір (6 січня) — переддень великого свята Різдва — весь день постять («до першої зірки»). Різдвяну вечерю прийнято починати тільки після того, як на небі спалахне перша зірка.

Зустрічати Різдво у буденному одязі — до бідності.

У Різдвяний Святвечір у багатьох будинках запалюють свічки, каміни, а у вогонь кладуть дерев’яну колоду, заздалегідь обмазану медом і посипану хлібними зернами. Вогонь у вогнищі намагаються підтримувати усі Святки аж до Старого Нового року. Свічки притягають у дім тепло і багатство. Обов’язково потрібно запалити особливу свічку на честь покійних родичів — тоді вони допоможуть у новому році.

Уся сім’я збирається за столом, а якщо запрошують гостей, то загадують про удачі і біди на весь рік, зустрічаючи першого гостя. Саме з ним пов’язують після усі події, що трапляються в новому році. Тому на Різдво завжди намагалися запрошувати тільки найближчих людей, які можуть принести щастя.

До різдвяного столу печуть пиріг з вкладеною в нього монетою (чи родзинкою, горошиною перцю, горішком і т. д.). Хазяїн будинку ділить пиріг, і щасливим буде той, кому дістанеться шматок з сюрпризом.

Коли в ніч перед Різдвом годинник б’є дванадцять разів, треба відкрити усі двері навстіж, щоб вигнати злих духів.

Як тільки годинник проб’є дванадцять, голова сім’ї повинен відкрити вікно, щоб впустити Різдво, а з ним щастя, удачу, благополуччя.

На Різдво за старих часів заборонялося:

·   шити, вишивати, в’язати, пришивати ґудзики, щоб ніхто з рідні не втратив зір;

·   робити щось по господарству: прибирати, мити, прати, підмітати, щоб рідні не торкнулося нещастя;

·   втрачати яку-небудь річ, щоб не було збитків у новому році;

·   упускати дзеркало, щоб не було біди;

·   чужим жінкам входити у будинок першими.

Народні прикмети:

• Яка погода після Різдва, така буде і після Петрова дня (12 липня).
• Замети високо набило — до хорошого року.
• Хороший санний шлях — урожай на гречку.
• Якщо відлига — весна буде рання і тепла, а значить, і риболовля по відкритій воді раніше почнеться.
• Якщо мороз цього дня, то 19-го — мороз або заметіль.
• Якщо Різдво на новому місяці, то рік буде неврожайний.
• Сніг глибокий, рік хороший.
• Багато снігу — багато хліба; вода розіллється, сіна набереться, та і рибки в річці багато буде.
• На Різдво іній — урожай на хліб, небо зоряне, урожай на горох.
• На Різдво заметіль — бджоли добре роїтися будуть, а риби нереститися.
• Якщо на Різдво видалася заметіль — чекай раннього листя на деревах і швидкого завершення зими.
• Частий іній на деревах, візерунки на вікнах, схожі на житні колоси, вниз завитками, а не сторч, — до урожаю.
• Сніг в’ється до даху — жито буде вище.
• Якщо — понеділок, літо буде теплим і багатим на гриби та ягоди.
• Якщо Різдво у вівторок — новий рік принесе удачу молодожонам.
• Якщо Різдво в середу — до хорошої риболовлі і полювання.
• Якщо Різдво в четвер — рік обіцяє удачу незаміжнім дівчатам.
• Різдво в п’ятницю провіщає довгу зиму і коротке літо.
• Якщо Різдво в суботу — значить зима закінчиться затяжними дощами.
• Якщо Різдво випаде на неділю, то весь рік буде вдалим і щасливим в усіх сферах.

Наймудріші знали: якщо опівночі загадати бажання і три рази вимовити його вголос, дивлячись на небо, то воно обов’язково збудеться.

8. Підведення підсумків виховної години. Проведення дискусії на тему : « Як святкують Різдво у твоїй родині?»