Спроба пера. Моя поезія.

МОЯ  СПРОБА ПЕРА...

ВІД АВТОРА: я народилась  у звичайній шахтарській сім'ї. Із дитинства захоплювалась літературою, поезією, шахами. Мій перший дитячий вірш був написаний у 6 років, він був по -дитячому примітивним, але із душею. Протягом усього часу написала декілька сотень віршованих творів.На даний момент "муза" приходить не часто, але іноді сідаю і на одному подиху виливаю свої думки на папері - ось так народжуються мої вірші, якими хочу поділитися із тобою, мій дорогий друже - читачу!

 

Серпневий ранок

Прокидався ранок серпневий,
Умивався заспаний в росу.
Задирав свої очі до неба,
Милувався на літа красу.

На галявині бавився з вітром,
У затінку у лісі дрімав.
Доки сонце яскраве не вийшло,
І тоді собі ранок згадав.
Що стоїть, ще не скошене жито,
Що давно до роботи пора.
Узялися за руки з Обідом,
Побрели по пшеничних полях.
Припікало їм сонце у плечі,
Працювали вони пліч-о-пліч,
Доки їм не кивнув тихий Вечір,
Що з-за обрію пленталась Ніч.
Вся розпатлана, зорі в волоссі,
По стежині ліниво брела,
Зачіпала рукою колосся,
Накривала пітьмою поля...

ЦІНУЙТЕ ЛЮДЯНІСТЬ!

Цінуйте в людях людяність та щирість!
У друзях - вірність і душевну простоту!
До літніх проявляйте розуміння й милість,
Даруйте дітям - тільки доброту!

Не критикуйте немічність та зрілість,
Подайте руку і на зустріч йдіть.
Плекайте мудрість, бережіть наївність,
І просто- один одного любіть!

Даруйте посмішки знайомцям, незнайомим,
Любіть людей, пробачте ворогів.
Сміття родинне, не виносьте з дому,
З повагою поставтесь до батьків.

Черпайте мудрість, пізнавайте нове,
Навчіться бачити у людях , лиш добро.
І наріканнями не лайте свою долю,
Несіть уперто те, що Вам дано.

За успіх дякуйте, просіть нечасто,
З природою в гармонії живіть.
Зумійте, у дрібницях знайти щастя,
Кохайте, вірте і з надією живіть!

Цінуйте в людях їх найкращі риси-
Відвертість, щирість, невагому простоту...
Любіть себе, любіть усіх та поважайте зрілість...
Цінуйте людяність і їх душевну доброту!

СТАРІСТЬ І ЮНІСТЬ...

Зустрілись на стежці Дитинство і Юність,
Такі безтурботні, біжать босоніж.
Навпроти самотньо на палку зігнувшись,
Поморщена Старість їм дивиться в слід.

Вони , наче вітер, скуйовджені коси,
Кричать, веселяться, їх пісня бринить.
Вона підібрала вже сиве волосся,
І зойкнула стиха, бо серце болить.

Дитинство в калюжах щасливе купалось,
А Юність із чаші смакує вино,
У шати барвисті Мале увібралось,
А Старість закуталась в сіре рядно.

Вони веселяться, без ліку і часу,
Вона все рахує відведені дні.
І Юності личать ошатні прикраси,
А Старість зігрілась в старому рядні.

В них посмішки щирі й такі безтурботні,
У неї , лиш відчай і сум на чолі.
Побігли за обрій назустріч сонцю,
Вона залишилась сама у пітьмі....

Зустрілись на стежці Старість і Юність.
Сказала старенька: - Живи, не спіши!
Цінуй кожну мить! - стара розігнулась,
- А сум і тривоги мені залиши!

Бери від життя, все, що хочеться взяти! 

Лети, розвивайся, все змінюй, гріши!
Іди до вершин, щоби їх осягати,
І головне - Живи, не спіши!

ЖУРАВЛІ

Закутавшись у пледі мокрого туману,
Вони ключем губились у імлі .
Розправивши свої широкі спини,
Несли Весну на крилах журавлі...

І не спинив їх навіть подих вітру,
Рвав пір'я невблаганно і жбурляв,
А на землі вже розпускались перші квіти,
І берег річки їх засмучений чекав.

Лишень почув, курликання десь стиха,
Сухий ,знеможений зимою очерет,
Останні краплі падали зі стрихи,
І промінці щасливі від утіхи
Затанцювали парний пірует.

Що таке КОХАННЯ?

Кохання - це спалах емоцій,
Це мудрий хімічний процес.
Наповнені щастям - це очі,
Кохання - це цілий проект.

У ньому нема анотацій,

Без вступу і без передмови.

Кохання - тоді як побачив -

І втратив від щастя дар мови.

Кохання - це пристрасть і сльози,

Це ревнощів темні тенети.

Прекрасне, як вранішні рози,

Оспіване в рифмах поетів.

Кохання - в повазі крізь роки,

У вчинках, словах і на ділі.

Кохання - це відчай емоцій,

Це кроки над прірву несмілі.

Кохання - це сплеск феромонів.

Нестримане, дике, байдуже.

Кохання - вулкани гормонів,

Причина мільйонів одружень.

Кохання - це пік ейфорії, це мудрість

З роками набута.

Кохання - для когось надія,

А кимось навіки забуте.

Кохання - це вир, слово, подих,

Це вічне, бездонне, глибоке.

Кохання - це пристрасть і подив,

Несіть його вірно крізь роки!

ВЕСНА

Прокинулась мляво природа,Тануть на схилах сніги.Бурхливі Карпатські водиРвуть на шляху береги.Пагони перші несміло,Лізуть крізь землю у вись.Сонце лиш трішки пригріло-Підсніжники вже піднялись.Тягнуть до неба голівки,Черпають в промінні життя.Відкрила заспані очі,Закута зимою земля.Дніпро в далечінь несе кригу,І вітер здіймається вмить.Сонце , лиш тільки пригріло,А іноді просто дощить.Берізки стрункі зеленіють,Бубнявіють пружні бруньки.Земля прокидається, мліє,Щиро радіє весні.В букетиках ніжних тюльпанів,У пригорщах сонця зі сну,Природа вся квітне й буяє,Стрічає зелену Весну....

СВІТЯЗЬ

В обіймах поліських лісів,
Мов очі волошково -сині,
Розкинулась Світязя синь-
Перлина коштовна Волині.

Хто був тут в житті, хоч би раз,
І спробував пончики ситні,
Той знає, що тут сільський рай,
І люди тут дуже привітні.
Звичайне поліське село
Стрічає гостинно в відпустку.
Тут можна спіймати вугря,
Побачити коника й гуску.
Досхочу в прозорій воді
Поніжити втомлене тіло.
Сходити у ліс по гриби,
На острів поплавати сміло.
Розпечений гріє пісок,
Водичка цілюща зі сріблом.
Тут грається купа діток,
Фортеці на березі ліплять.
А вечір на Світязі - рай,
В обіймах пітьми й прохолоди.
Іти по піску босоніж,
Шукати нічної пригоди.
Шумить в стороні очерет,
Колише човни ніжний вітер.
Доноситься звук дискотек,
І хочеться тут залишитись....

СИЛЬНА ЖІНКА...

На душі огидно і примхливо,
Хочеться усе перевернути.
В глибині я ,ніби- то щаслива,
Тільки зверху почуттями скута.

Хочеться поплакати в жилетку,
Вимкнути режим "я сильна жінка".
З'їсти чи пампушку чи цукерку,
І відчути себе просто, як пір'їнка.

Відімкнути всі режими, штампи,
В сторону прибрати еталони.
Насолоджуючись, хліб жувати,
І не вірити у різні забобони.

Просто в руслі вільно собі жити,
Не писати на сторінку плани.
Не старатись щось там заслужити.
І не мріяти про п'єдестали слави.

Просто жити ,насолоджуватись ранком,
Не чекати завтра ,післязавтра,
Прокидатись разом зі світанком,
І вбирати з сонцем в себе щастя

На душі вирує знову буря.
Хочеться цей вітер зупинити.
Вимкнути режим " я сильна жінка",
Просто насолоджуючись жити....

ЖІНКА

Люби мене чарівну і красиву!
Люби мене прекрасну і вродливу!
Люби шикарну, вишукану, гарну!
Люби талановиту і бездарну!
Люби утомлену, і трішечки розбиту,
Люби збентежену, люби несамовиту.
Люби закохану, грайливу і цнотливу.
Люби замріяну ,задуману ,щасливу.
Люби нещасну кинуту і бідну,
Люби просту звичайну і безстидну.
Люби блондинку, рижу і брюнетку.
Люби фригідну і палку німфетку.
Люби солодку, пристрастну, медову!
Люби звабливу, радісну, здорову.
Люби засмучену, нескорену, негарну,
Люби смішну і трішечки примарну.
Люби убогу і в думках багату,
Люби буденну і таку, як в свято.
Люби сльозливу і дурну бездумну,
Люби розсудливу і трішечки розумну.
Люби пестливу, лагідну і ніжну.
Люби смугляву й зовсім білосніжну.
Люби негарну, пишну і худу,
Люби шикарну, дику і смішну.
Люби заплакану, противну і капризну.
Люби мене, бо я буваю різна!
Люби солодку й з присмаком кислинки!
Люби мене, бо звати мене ЖІНКА!

ФЕЙСБУК

Очі карі, зелені, блакитні.
Плаття стильні, прості і у стразах.
Хтось залишиться просто в підписці,
дехто друзями стануть відразу.

Зустрічаємось часто в ФЕЙСБУЦІ,
тут вітання, зітхання і лайки.
В когось скромні хороми на аві,
ну а в когось -пейзажі Ямайки.

Тут є розпач, є заздрість, є друзі.
Тут шукають когось одинокі,
тут ночами сидять господарки,
хтось знаходить душевний тут спокій.

В когось фото звичайні життєві,
а у когось- модельні світлини,
тільки жаль , що у цьому Фейсбуці
ми втрачаєм даремно години.

Не замінить живе спілкування,
як колись у дитинстві на лавці,
ми співали пісні під гітару,
а тепер відслідковуєм лайки.

Навіть бабці нудьгують в айфоні,
шлють привіти і лайкають внуків,
і чекають , коли в домофоні
розірветься вся туга розлуки.

Тож давайте в прекрасну погоду,
на природі посмажимо курку,
поспілкуємось з друзями щиро
і закинемо все до Фейсбуку........

МРІЯ

Хтось мріє про хату, а хтось про квартиру.
Комусь шоста шуба не гріє теплом,
хтось хоче машину, а хтось про дитину,
читає молитву чи сотий псалом.

Комусь сняться пальми , піщані Дубаї,
комусь лиш спокійно заснути на мить.
І кожен із з нас свою мрію плекає,
когось мрія вабить, когось і болить.

Хтось мріє про щастя, а хтось про кохання,
хтось спить у окопі, а хтось у шовках.
У когось щаслива і легка дорога,
а в когось із терну простелений шлях.

Хтось просить здоров'я у Господа ревно,
а хтось так свідомо лягає під ніж.
Хтось мріє про губи, про рівного носа,
а хтось, щоб хоч раз подивитись на світ.

У кожного мрія близька і далека,
у когось безглузда, у когось свята.
Комусь принесе її завтра лелека,
а хтось не знайде її навіть до ста.

Когось мрії гублять, когось надихають, 

комусь надають новий поштовх в житті. 

Нехай у Вас мрії , лиш добрі бувають,
про мир, про здоров'я усім на ЗЕМЛІ !

ЛИСТИ

Паперові листи лежать у шухляді,
Пожовкли, і літери в них розтеклись.
А хтось їй писав у них про кохання,
А хтось так кохав її міцно колись.

Вона сивочола та зморшки їй личать,
Вже знає напам'ять в них кожен рядок.
У нього напевно є внуки і діти,
А в неї лиш кіт й невеликий город.

Вона була гарна, упевнена, горда.
Він хлопець сусідський, простий і худий.
Та вдача у нього була надто добра,
У неї був норов упертий й крутий.

Поїхав далеко , щоб гнути там спину,
Щоб їй збудувати будинок й забор.
Хотів повернутись й її за дружину
Узяти собі та заслати сватів.

Писав їй листи, про життя , про роботу.
Вона, не читаючи ,клала в комод.
У неї робота, освіта, турботи.
Навіщо їй здався хлопчина сусід.

Вона не читала, писати не стала,
Кидала в шухляду все лист за листом.
Проте прийшов час, що листів вже йшло мало.
А в неї схилився додолу забор.

Не сватав ніхто, всі її сторонились,
Бо надто прискіплива, мабуть була.
Отак і вона назавжди залишилась
В маленькій хатині самотня й одна.

Не раз діставала листи із комода,
Читала запоєм й неспала всю ніч.
Летіли роки, і вона все питала:
Який він сьогодні хлопчина - сусід?

Картала себе, за свій норов і сльози,
Читала ночами пожовклі листи.
У них їй писали колись про кохання,
І хтось так кохав її міцно колись...